Галушко Олена

Історичними сходинками

Золотобалківської шкільної бібліотеки

« Велика ж бо користь

людині буває від учення

книжкою. Книги- це ріки,

що наповнюють світ, це

джерела мудрості.»

Нестор Літописець

Впродовж багатовікової історії становлення і розвитку української освіти бібліотека була невід’ємною складовою навчального закладу. Існувала вона в «школі грамоти», що діяли при церквах з часу Київської Русі, Острозькій та Києво-Могилянській академіях, братських школах, перших університетах, товариствах грамотності та навчальних закладах різних типів. З огляду на це, бібліотека відіграла значну роль в укладенні інтелектуального фундаменту нашого народу.

Історія бібліотек нерозривно пов’язана з історією навчальних закладів, з розвитком суспільства, з видатними особистостями, які дбали про розвиток освіти, про створення бібліотек при навчальних закладах.

Досліджуючи історію шкільної бібліотеки, школярі глибше пізнають історію становлення і розвитку вітчизняної освіти, історію рідного краю. Завдяки цьому дослідженю було виявлено, що «....школи як такої не було до 1887 року, а грамоти як такої- звичайно церковного читання - навчав священик Любинський Дмитро. Навчання проводилось 2 рази на тиждень. Підручників не було.

... Через 3-4 роки занять діти ледве вміли по складах читати. Досягши Часослова, переходили на Псалтир та письмо. А згодом діти бралися за інші церковні книги, бо іншої літератури ні у церкви, ні у селян не було, за винятком управителя. ... А от в 1887 році була відкрита школа і почала діяти під назвою « Земская школа» з трирічним курсом навчання. В школі навчалось 46 учнів, а в ближніх селах не було шкіл, основна маса була не письмена. Вчителем працював Бореймогорський Олександр. Школа мала дві кімнати під класи, кімната і кухня під квартиру вчителя, коридор, де учні проводили час на перервах і де стояли шафи для одягу учнів. В одній з класних кімнат було виділено місце для бібліотеки, яка вміщувалася в одній дерев’яній шафі. Книги видавали учням вчителі для читання в класі і вдома. Це була література художнього та релігійно- морального змісту. Одному учневі видавалося не більше двох книг. В школі навчались діти багатих селян та євреїв. Вона розміщувалась в звичайній сільській хаті.

За часів правління княгині Святополк-Мирської в селі було дві школи: одна початкова - для дітей селян, а друга « Земська школа», яка була побудована в 1905 році. Школа була розміщена в центрі села і мала п’ять кімнат.

Навчання тривало чотири роки. Школу було збудовано коштами самої княгині і безпосередньою працею селян. В школі вчились діти заможних селян

Для всіх дітей княгиня створила фонд необхідної літератури, який складався з трьох відділів: вчительського, учнівського і навчальних посібників. У відділі навчальних посібників знаходилися підручники й усе, що було необхідне для проведення уроків: прописи, карти, таблиці, глобуси, картини і малюнки, рахівниці, арифметичні ящики, міри, моделі, зоологічні, ботанічні колекції тощо. Частина книг цього відділу призначалася для безвідплатної роздачі бідним учням, частина – для продажу заможним учням. У зв’язку з тим, що вони не завжди мали можливість самі виписувати із міст літературу. Закінчивши початкову школу, сільські учні здебільшого не мали можливості продовжувати навчання. На це були різні причини – як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

За даними матеріалів Херсонського обласного архіву у 1924 році у с. Золота Балка діяла хата- читальня, послугами якої користувалися мешканці села та учні школи. Жителька села Зуєнко Ганна Гаврилівна, 1895 року народження згадує: «Хата- читальня знаходилася у центрі села і розміщалася у невеликій хаті. Книги, в основному, були художньої та ідеологічної тематики, ще здебільшого були збірки творів Шевченка, Пушкіна, Лермонтова, Гоголя.... Але літератури на всіх не вистачало, тому зміст книжок переказували усно один одному, бо не все населення вміло читати»...

Ми зустрілися з одним з найстаріших жителів, які зараз проживають у селі,- це Зуєнко Надія Василівна 1918 року народження, та Мовчан Клавдією Іванівною 1923 року народження. Ось що вони розповідають: « Наприкінці 20-х років дітей у школі було близько 100 чоловік. Був тяжкий час, і не у кожного вдома були свої книжки. Тому з задоволенням читали книжки, які можна було взяти у школі.

Книжковий фонд налічував близько сто примірників.»

У 30-ті роки: село зростало, збільшувалася кількість населення, і виникла необхідність у відкритті 7- річної школи.

Ми розшукували людей які у той час навчалися у школі села записали їх спогади про школу і бібліотеку. Ось що розповіли нам Клименко Олександра Петрівна, Слущенко ( Талатіна ) Надія Василівна « У довоєнні часи школа стала семирічною. До села приїхала молода вчителька Сидоренко Софія Борисівна. Довгий час викладала у початкових класах, крім того, вела роботу не великої шкільної бібліотеки, фонд якої налічував близько 300 примірників художньої, політичної, антирелігійної та науково-популярної літератури. Вона проводила з

нами бесіди про прочитане, пропонувала прочитати нове та щось цікаве».

Почалася війна. Всі чоловіки-вчителі пішли на фронт. Під час окупації школа працювала, а бібліотека була повністю знищена.

Після того, як німці залишили село, в селі знову відкрилася школа. Писали на старих газетах і книгах. Частина книг, яку під час окупації учні і вчителі переховували по своїх домівках, повернулася в школу. Це були збірки творів Т.Г.Шевченка, І.Франка, В.І. Леніна.

Як згадує колишній учень Шевченко Олександр Олексійович, 1931 року народження; « Наприкінці 1946 року у класі стояло дві великі шафи з книгами, і вчителі під час перерви видавали книги. Після війни умови навчання були важкі, але діти прагнули знань. Тому книги приносили до школи. За ними навчались, як за реліквією, їх зачитували до дірок. Підручники для навчання дітей батьки купляли за свої кошти...» Посади бібліотекаря не було, а був діловод і він відповідав за книги. Ним був Кучеренко Олександр Дмитрович.

15 серпня 1948 року, у тяжкий післявоєнний час, приїхала до нашого села вчителька початкових класів Гринько Ольга Маркіянівна, яка присвятила все своє життя навчанню дітей у нашій школі, звідси пішла на заслужений відпочинок. Вона розповідала, що в школі до 1976 року виконувала обов’язки бібліотекаря. Учні завжди радо відвідували бібліотеку, де вони із задоволенням брали книжки про героїв громадянської та Великої Вітчизняної воєн, які вона виписувала із обласного відділу освіти. Завідуючий районним відділом освіти Степан Іванович Іванченко запропонував її піти на навчання до Херсонського культосвітнього училища і, починаючи з 1957 року, на 0.5 ставки Ольга Маркіянівна працює бібліотекарем. Із спогадів вчителя Шалафастової Марії Андріївни: « Бібліотека займала маленьке приміщення, де були розташовані чотири стелажі з книгами, стіл, стільці. Книжковий фонд був невеличкий, але книги були дуже гарні: художня література, науково –пізнавальна, довідкова, і звичайно, видання «Основоположників». Бібліотека мала фонд, який складався із довідкової літератури: різних енциклопедій ( наприклад, була у фонді « Большая советская энциклопедия» ), довідників, словників. Було багато повних зібрань різних письменників, наприклад, О. Дюма, Л. Толстой, література для молодих школярів. Підписувались на періодичні видання: « Радянська школа», « Початкова школа», « Радянська освіта», «Малятко», і «Барвінок».

1976 рік. Від 21 липня бібліотекарем працює Сідяченко Майя Терентіївна (наказ райвно № 57 від 20.07.1976 року). Виходить Постанова Ради Міністрів СРСР «Про перехід на безкоштовне користування підручниками учнями загальноосвітніх шкіл». З метою збереження шкільної книги, продовження її віку при бібліотеці створюється гурток «Книжкова лікарня». Проводиться робота по ознайомленню учнів з правилами читання, розробляються рекомендації батькам щодо виховання у дітей бережливого ставлення до навчальної книги.

Проводяться усні журнали, тематичні ранки під девізом «Підручник-державне майно, бережи його».

Згідно наказу Нововоронцовського райвно від 10 грудня 1976 року №06-К, призначити Сідяченко Тетяну Олександрівну на посаду бібліотекаря з 1 грудня 1976 року.

Бібліотека поступово ставала кабінетом №1. Бо кожен захід, який проводився у школі, будь-то педрада чи батьківські збори, свято Букваря чи останній дзвоник, потребував належної підготовки. Тому і йшли люди за книжкою мудрістю та порадою у бібліотеку.

У 1980 році бібліотеку прийняла Кучеренко Лідія Миколаївна (зараз працює вчителем української мови і літератури) а потім Мельніченко Валентина Семенівна (1980 рік по 8.08.1983 рік). Учні перших класів користуються безкоштовними підручниками. Під керівництвом бібліотекаря та за допомогою бібліотечного активу і класних керівників регулярно проводились рейди-перевірки стану підручників.

Поступово бібліотека комплектувалась новими надходженнями. Перед бібліотекарем школи відкривалось широке поле діяльності. Вся література розмістилася на стелажах. З’вилися нові книжкові виставки літератури, тематичні полички. В бібліотеці складаються каталоги і картотеки. Фонди шкільної бібліотеки поповнюються за рахунок бюджетних коштів через бібліотечний колектор і універбазу ОПС.

З 7.07.1983 року по 10.04.1985 рік бібліотекарем працює Колосовська Надія Михайлівна. В школі проводиться конкурс «Живи, книго!» на краще збереження навчальної книги між учнями школи, він проходить щорічно і по цей час. Шкільна бібліотека співпрацює з педколективом, особливу увагу приділяє інформування про нові надходження книжок, періодики та методичної літератури. Змістовому розкриттю книжкового фонду допомагають постійно діючі відкриті тематичні полички: « Знай, люби, бережи», « Край, де ти живеш», «Юній господарочці», «Дитяча українська класика», « Природа. Світ рослин і тварин».

У 1985 році (10 квітня) в бібліотеку прийшла працювати Дзюндзя Галина Василівна. За освітою вона бібліотекар, закінчила Херсонське культпросвітнє училище в 1976 році. В перший рік роботи вона систематизувала та перевела фонд бібліотеки на нові таблиці ББК ( бібліотечно-бібліографічної класифікації). Зараз фонд бібліотеки Золотобалківської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів універсальний за змістом: включає науково-популярну, спеціальну(для постійної групи читачів, вчителів), навчальну, краєзнавчу, художню, довідкову літературу.

Знати твори друку, підібрати літературу з певною теми допоможуть каталоги і картотеки. До системи каталогів і картотек також входять: алфавітна картотека назв художніх творів серії «Шкільна бібліотека», картотека художніх творів серії «Бібліотека всесвітньої літератури для дітей» До послуг читачів бібліотеки фонд довідкових та бібліографічних видань, який включає: енциклопедії: універсальні і галузеві; словники: тлумачні, мовні, термінологічні, орфографічні. Поряд з книгами представлено періодичні видання: місцева газета, науково-популярні та літературно-художні журнали, газети”Урядовий кур’єр,” Освіта України,” Джерела, комплект газетж” Шкільний світ. Журнали”Все для вчителя,” Позакласний час, а також”Інформаційний збірник міністерства освіти України.” Учні, вчителі і техпрацівники школи є постійними читачами бібліотеки. При бібліотеці діє бібліотечний актив, який надає допомогу у розстановці та видачі книг, естетичному оформленні бібліотеки та популяризації літератури. Працює гурток” Друзі книги”, члени гуртка учні 4-6 класів. Робота гуртка направлена на виховання у дітей любові та поваги до книги, вміння самостійно працювати з книгою, оволодіння прийомами ремонту книг. Ефективними технологіями масової роботи шкільної бібліотеки є постійно діючі відкриті полички(“Закон і ти”, ”Краю, де ти живеш, ”Лунай, прекрасна наша мово, ти наше диво калинове,“ Історія України в художніх творах,” Давно те діялось), брейн-ринги (“У світі казки чарівної, ”Квіткова країна”), свята-подорожі(“Подорож з кімнатними рослинами”), усні журнали(“ Люди мистецтва і мій край”), конкурси(“Перлина-200,” ”Козацькі забави,” ”Хто багато читає, той багато знає,”) та книжкові виставки. Бібліотека живе, працює,”кипить”своїм життям і не втрачає надію на кращі часи. Книжковий фонд бібліотеки становить_______ примірників книг, із них художньої літератури 10840 примірників, підручників і методичної літератури 3600 примірників, назв періодичних видань ______. Бібліотечний фонд шкільних підручників обліковується і зберігається окремо від бібліотечного фонду бібліотеки. Підручників розподіляємо по класах через класних керівників. У кожному класі створено дозори бережливих, які перевіряють стан підручників раз на місяць, допомагають бібліотеці в роботі з боржниками. Роботу дозорів організовує і контролює штаб”живи, книго!,” до складу якого входить бібліотечний актив. Бібліотечним активом раз у чверть проводяться рейди-перевірки стану збереження підручників. Підсумки рейдів відображаються на стенді “Куточок читачі». В бібліотеці працює куток. Книжкова лікарня,” члени якого ремонтують книги. Ремонтують книги як на уроках праці, так і в позаурочний час-дарують книгам” друге життя.”

Виховувати у кожного учня повагу і любов до книги допомагає стенд”” Ми-книголюби” з рубриками” Книга дякує,” Книга скаржиться” . Організовуємо книжкові виставки: “Такими ми були-такими ми стали, ”Твої перші книги, ”Книга, твій друг - бережи її, ”Нові надходження.” Вихованням дбайливого ставлення до книги є традиційним свято « Прощання з Букварем», яке проводиться в грудні, після чого першокласники записуються в бібліотеку. Проводиться бесіда про бережливе ставлення до шкільних підручників, літератури.

З метою пропаганди літератури, бережливого ставлення до підручників, бібліотечно-бібліографічної грамотності учнів впродовж трьох років проводяться факультативно-бібліотечні уроки з учнями 2-4 класів, на яких вони знайомляться з бібліотекою, з правилами користування бібліотекою, видачею літератури, з картотеками, періодичними виданнями, навчаються користуватись довідковою літературою, вести шоденник читача. Бібліотечні уроки допоможуть учням навчитись орієнтуватись у книжковому світі.

Загублені підручники відшкодовуємо рівноцінними або такими ж книгами. У школі проводиться акція „подаруй книгу бібліотеці”, в якій беруть участь школярі, випускники школи, вчителі , батьки. Ця акція дає змогу поповнити фонд бібліотеки. Бібліотекар проводить із читачами різноманітну роботу, щоб показати, що книга-це не просто результат інтелектуальної діяльності людства за багато тисячоліть його історія, це і документ, програма майбутнього.

Тут книги розумні спокійно живуть. У тихій великій світлиці.

У двері широкі, відкриті ведуть. До знань золотої скарбниці.

Герої романів, легенд, повістей

У тиші говорять із нами.

В книжках-відкриття всіх великих людей, Думки, що хвилюють віками.

Ведуть нас незнанні книжки, Розрадять, коли нам нелегко,

До нас зберігає їх довгі роки - Шкільна бібліотека!