Моє село
Село моє, для мене ти єдине,
Безмежне небо і таврійський степ.
І хоч куди далеко я полину,
Я завжди пам’ятатиму тебе.
Біленькі хати, сонечко привітне,
Легенький вітерець і батьківський поріг,
Садок вишневий біля хати квітне,
І знов безмежжя рідних тих доріг.
Шумить Дніпро і хвилі грають,
Стоять десятки тих курганів край степів.
І моя рідна школа поза гаєм,
Немає кращого на цій землі.
Ніж ці нездолані простори,
Прекрасні, позолочені поля.
Нічого так не вабить: ні моря, ні гори,
Як це село, бо це моя земля!
2010р.
Учениця 10 класу - Хорунжа Анна